Ми переконані, що кожен свідомий громадянин сьогодні просто зобов’язаний робити все, що може, задля наближення нашої Перемоги. Енергетики не лише тримають «енергетичний» фронт, а й всіма силами допомагають нашим захисникам на передовій.

Традиційною стала допомога військовослужбовцям від керівників АТ «Миколаївобленерго», які щомісяця передають на потреби ЗСУ техніку або обладнання, що допомагає їм в боротьбі з підступним ворогом.

Співробітники Товариства так само не лишилися осторонь волонтерської діяльності. За кошти колективу було придбано позашляховик. В останні дні травня він відправляється на передову.

Віримо, що «залізний кінь» добре попрацює задля спільної мети – Перемоги. Віримо у ЗСУ!

Місячник з електробезпеки проводиться кожного року на початку весняно-літньої ремонтної кампанії. Не є виключенням і філія м.Миколаєва, де ці заходи стали традиційними.

        Серед поставлених завдань – виявлення та усунення недоліків, які могли б негативно вплинути на безпечне виконання робіт або призвести до випадків виробничого травматизму, а також посилення контролю за якістю виконання експлуатаційного обслуговування енергетичного обладнання для забезпечення надійного розподілу електричної енергії споживачам.

        З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, питання безпеки праці набуло нового значення. Тисячі підприємств продовжують функціонувати, незважаючи на щоденні ризики та випробування. У цей складний час гостро стає питання захисту людей як в побуті, так і під час виконання ними службових обов’язків на робочих місцях. Постійно під час проведення днів охорони праці проводиться навчання працівників щодо дій під час обстрілів, завалів в будівлях, евакуації, пожежі. Також у філії м. Миколаєва проводяться навчальні лекції представниками міжнародних організацій, збори трудового колективу з розглядом стану охорони праці, вшанування пам’яті загиблих на виробництві;  комплексні обстеження та цільові перевірки стану охорони праці на робочих місцях, дотримання правил та інструкцій з охорони праці; оформлення куточків та стендів присвячених Всесвітньому дню охорони праці; конкурс дитячого малюнку “Охорона праці очами дітей. Електробезпека” за умовами якого необхідно розкрити тему безпечного проведення робіт в електроенергетиці. Роботи учасників конкурсу поповнять виставку дитячих малюнків.

Можливість позмагатися була й у дорослих. У філії проведено конкурс з безпечного виконання робіт, конкурси  “Краще робоче місце”, “Краща виробнича дільниця (бригада)”, “Кращій працівник” з визначенням переможців.

Проведення подібних заходів зосереджує увагу працюючих на тому, що охорона праці  – це створення чітко сформульованої системи прав, обов’язків  та меж відповідальності, де принцип профілактики має найвищий пріоритет. Безпечні та здорові умови праці визначаються не тільки чинною законодавчою базою, а й загальним рівнем цивілізованості, виробничої культури та соціально-економічного розвитку суспільства. У першу чергу мова йде про ставлення керівництва підприємства та працівників до питань охорони праці, їх налаштування на роботу без допущення нещасних випадків. Досягнути такої узгодженої політики можна шляхом суспільних зусиль, що є запорукою збереження здоров’я та життя працівників.

Травень вишиє піксель, зашифрує у нім потаємні знаки,

І врятований ранок

золотим у шиття уплететься тегом.

Ми – сюжети для Бенксі,

крізь нас проростають вишиті маки!

Характерники ми і майстри.

Захищають нас воїни і обереги.

Ганна Дудка, 18.05.2023

Хто володіє інформацією – володіє світом. Комунікація в умовах ведення активних бойових дій надзвичайно важлива. В світлі динамічної зміни оперативної обстановки та необхідності координувати й корегувати дії наших захисників, на відправку поштового голуба або інші «допотопні» засоби зв’язку часу немає – кожна секунда на рахунку!

Вдвічі важливіші сучасні портативні радіостанції для розвідників. Інформація, здобута ними, має якнайшвидше потрапити до командування ЗСУ, оминувши при цьому вуха ворога!

Миколаївські захисники тільки-но звернулися до Товариства з клопотанням щодо посильної допомоги у придбанні сучасних рацій, як буквально того ж дня обладнання вже прямувало на нашу адресу. Здійснити покупку швидко та без бюрократичної тяганини вдалося завдяки тому, що оплачували її очільники АТ «Миколаївобленерго» з власної кишені, не відступаючи від обіцянки усіляко підтримувати ЗСУ та сприяти наближенню нашої Перемоги.

У квітні, нагадаємо, члени дирекції Товариства передали на потреби ЗСУ тюнінгований позашляховик, та вже сьогодні, організовуючи поставку радіостанцій, обговорюють з миколаївськими захисниками придбання наступних «обновок», вкрай необхідних на шляху до Перемоги.

Віримо, що нове приладдя на озброєнні розвідки послужить спільній меті – дати відсіч окупанту та змусити його навіть подумки ніколи НІКОЛИ ЗНОВУ не зазіхати на нашу свободу, нашу землю та рідну неньку Україну.

Сергій прийшов на підприємство, коли йому було 23 роки; працював контролером в одній з філій. Коли почалося повномасштабне вторгнення ворога, довго не роздумував – в останні дні лютого 2022 року молодий чоловік вирішив захищати батьківщину у складі Збройних Сил України.

Разом з побратимами, наш товариш та колега вже побував у найстрашніших боях цієї війни – захищав Запорізький напрямок, брав участь у звільненні правобережжя Херсонщини та нині ризикує життям під Бахмутом. Проявлені мужність та відвага стали підставою для нагородження солдата недержавною загальноукраїнською відзнакою.

Пишаємося!.. Та просимо в долі, аби він та інші захисники повернулися додому живими й з Перемогою!

Гуртом, кажуть, і батька легше бити. Що й казати про того, хто зухвало називає себе «старшим братом», суючи немите рило в твої справи, зазіхаючи на твої території та руйнуючи твій дім.

Українці у цій війні демонструють силу та згуртованість, що вразили увесь цивілізований світ (для ворога це також стало сюрпризом, але неприємним – КИЇВ ЗА ТРИ ДНІ, СЕРЙОЗНО?!). Однією великою дружньою родиною долають труднощі та перепони і вітчизняні енергетики. Ми змогли акумулювати всі наявні засоби та сили, аби не лише «тримати удар», а й швидко оговтуватися від тих ушкоджень, що зазнавала та продовжує зазнавати єдина енергосистема в цій клятій війні.

І війна ще не закінчилася!

Ми неодноразово декларували готовність робити все можливе задля наближення Перемоги. Це були не порожні слова – щоденна виснажлива праця нашої команди тому підтвердження.

Як би важко нам не було на «енергетичному фронті», ми завжди пам’ятаємо, що нашим воїнам – ще важче!

За підсумками квітня, керівники АТ «Миколаївобленерго» передали на передову позашляховик Ford Ranger – підтримка ЗСУ вже стала доброю традицією Товариства. Попередньо пікап пройшов «військову підготовку»: набув маскувального забарвлення, розжився приладами нічного бачення та прокачався з урахуванням роботи в екстремальних умовах на пересіченій місцевості.

Наші захисники на передовій стоять на варті суверенності й цілісності держави та самого існування нашої багатостраждальної неньки-України… І ми маємо зробити все, аби вони знали, що їхні зусилля – не марні, їм є за що боротися і є заради кого перемагати.

Ми, зі свого боку, сприятимемо та підтримуватимемо наших воїнів, чим можемо. Тож, далі буде!

Слава Україні! Слава ЗСУ!

Енергетичні об’єкти регіону зазнали технічних збитків на мільярд гривень. До них варто додати кадровий дефіцит та втрати потенційних можливостей генерації з ВДЕ, відмічає керівник “Миколаївобленерго”

Прифронтовий Миколаїв у ніч на 27 квітня 2023 року знову опинився під  ракетним ударом військ рф. Постраждали люди, є руйнування. Енергетики майже добу без зупину працювали над відновленням електропостачання в одному з мікрорайонів міста. 

Вже понад рік АТ “Миколаївобленерго” працює в умовах постійної небезпеки руйнувань енергетичної інфраструктури Миколаївщини. Спочатку від обстрілів ЗРК та ракетами, а після звільнення від російських окупантів частини області – від мінної загрози. За підрахунками компанії за цей час підприємство, яке зазнало збитків на понад мільярд гривень, отримало більше 680 тонн гуманітарної допомоги у вигляді енергетичного обладнання.

Становлення енергетичної галузі на Миколаївщині розпочалося ще з ХІХ сторіччя. Про основні етапи розвитку електроенергетики у регіоні можна дізнатись з написів на корпусі історичної електропідстанції бельгійського виробництва, що знаходиться біля будівлі АТ “Миколаївобленерго”. Наш співрозмовник, керівник компанії Вадим Данилків зазначив, що близько двадцяти таких компактних підстанцій досі використовуються у кількох районах міста. 

Чи вдалося “Миколаївобленерго” відновити роботу підприємства? Які кадрові та технічні ресурси необхідні для забезпечення стабільної роботи компанії? Хто допомагає підприємству з обладнанням? Які ризики спричинила війна для подальшого розвитку “зеленої“ енергетики у регіоні? 

Про це та інше “Українська енергетика” розпитала Вадима Данилківа, який виконує обов’язки генерального директора Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” у складний період воєнного часу, починаючи з лютого 2022 року.

Які функції виконує ваше підприємство? 

Після реформи ринку електроенергії основна задача АТ “Миколаївобленерго” – це розподіл електричної енергії. Ми не займаємось постачанням. Наразі ми єдине підприємство-монополіст, яке розподіляє електроенергію, що йде по дротах, та доводить її до кожного підприємства, до кожної оселі Миколаївщини. 

На території області, на відкритому ринку є чимала кількість продавців електроенергії, але тільки ми розподіляємо електроенергію у Миколаївській області, окрім невеликого регіону біля атомної станції. Там працює інший оператор системи розподілу, який забезпечує місто Південноукраїнськ і декілька населених пунктів навколо нього.

Із чим зіштовхнулась компанія з початком ворожих обстрілів регіону?

Напевне ми, як і уся країна, хоч якби не готувались, усе ж не були готові до таких повномасштабних бойових дій. А тут, на Миколаївщині, нам одним із перших довелось зіткнутись із цілеспрямованими атаками на енергетичну інфраструктуру.

Російські військові хаотично намагались знищувати то одну нашу підстанцію, то іншу. Вони обстрілювали наші бригади, які виїжджали на ліквідації аварій, намагались знищити техніку. Але із самого початку військових дій ми розуміли з ким ми маємо справу, тож ми готувались до будь-яких сценаріїв. 

Ми робили все, щоби місто не залишилось без електропостачання. Найдовше знеструмлення у регіоні тривало, напевно, десь півтори доби. Зараз, коли вже позаду опалювальний сезон, можемо сказати, що ми пройшли його гідно.

Які графіки відключення електроенергії застосовували на Миколаївщині? 

Коли йшли ракетні атаки, система обмежувала виробництво і ми повідомляли про це мешканцям, але здебільшого на Миколаївщині діяв графік: дві години без світла/чотири зі світлом. Ми намагались дотримувати цей графік чітко і жорстко і, у більшості випадків, нам це вдалось. 

Відключали всіх, включно з об’єктами критичної інфраструктури.  Наші філіали та диспетчерські так само працювали на електрогенераторах. Часто на генераторах працювали лікарні та інші об’єкти критичної інфраструктури. 

Але шляхом цього нам вдалось зробити чіткі графіки і отримувати якнайменше скарг (за кількістю незадоволених споживачів Миколаївщина знаходилась у кінці списку). 

Цього ми досягли, зокрема, завдяки підтримці нашої військової адміністрації. Це дало нам можливість під час воєнного стану пройти зиму з мінімальними незручностями для наших споживачів.

Як компанія відновлювала роботу пошкоджених об’єктів, хто вам допоміг?

Під час активної бойової фази, звичайно, було важко знайти будь-які підрядні організації, чи якісь інші фірми, що діяли б на території регіону. І до моменту деокупації працювали виключно спеціалісти нашої компанії. Вони  виїжджали у зони обстрілів та ліквідовували аварії під обстрілами 24 години на добу.

Після гострої фази ми практично за чотири місяці відновили електропостачання до кожного населеного пункту. Крім двох, у яких зараз не проживає жодної людини, бо агресори знищили їх повністю.

Наразі на Миколаївщині скрізь, де живуть люди, світло є. Хочу зазначити, що на території нашої області працювали спеціалісти шести обленерго України. І важко переоцінити цю спільну працю.

Також ми завдячуємо десяткам країн Європи та всього світу, які включились у допомогу. Завдяки координації Міністерства енергетики ми отримали величезну поміч: це кабелі, дроти, опори, велика кількість генераторів та трансформаторів.

Скільки працівників у штаті компанії?

У нас по штату три тисячі працівників, але, звичайно, він зараз не укомплектований. Велика кількість жінок виїхали за кордон і до цього часу не повернулись. Частина працівників пішли добровільно, або були мобілізовані до лав Збройних сил України і боронять нашу Батьківщину. 

Відтік персоналу, на жаль, продовжується й дотепер. І, хоча зараз наші фахівці не працюють під обстрілами, їм доводиться відновлювати мережі та роботу енергооб’єктів в районах, забруднених мінами. 

Тільки під час деокупації на території області підірвались чотири технічні автомобілі. Одна людина загинула від детонації міни. Тому за правилами спочатку відпрацьовують службовці ДСНС із розмінування, а потім вже наші бригади… проте трагічні випадки трапляються. І, на жаль, це надовго.

Чи є у вас бронь на фахівців, спеціалістів?

Це проблема. У нас на цей час заброньовано 440 працівників, ще на більш ніж 300 осіб є бронь від Генштабу, але списки сформовані ще не повністю. І це може бути перешкодою для спроможності підприємства, бо щоб фахівці могли виконувати необхідні роботи, потрібно від півроку до року підготовки.

На території вашого майданчика є техніка, яку направляють для відновлення ліній електропередач. Скажіть, чи задовольняє ваші потреби ця допомога і що вам ще необхідно?

У нас було знищено сотні трансформаторів, тисячі кілометрів ліній електропередач. На деяких дільницях інфраструктуру було знищено на 90%. Такі об’єкти потребують повної відбудови або реконструкції. 

Але, на жаль, ми маємо й додаткову проблему. Під час ракетного удару по нашому автопарку було пошкоджено понад 60 одиниць спеціалізованої техніки, а 12 знищено повністю. 

Крім того, 17 спецавтомобілів було викрадено чи виведено з ладу під час окупації частини території Миколаївської області. Велику кількість техніки окупанти розібрали та розікрали на базі компанії у Снігурівці.

На даний час ми відчуваємо надзвичайно гострий дефіцит у техніці. У будь-якій: це і автомобілі для бригад, і, особливо, повнопривідні вишки для того, щоб ми могли продовжувати відновлення мереж. Оскільки те, що ми повернули освітлення у населені пункти, означає, що у багатьох випадках ми застосовували тимчасові схеми. У подальшому їх доведеться переробляти, реконструювати.

І ми звертаємось до всіх наших західних друзів, партнерів, до всіх, хто має можливість допомогти нам технікою, хай не новою. На цей час ми вже отримали перші постачання.

Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) закупило для нас автопідйомник, хоча й не повнопривідний, для робіт з обслуговування високовольтних мереж на висоті до 24 метрів. Так само ми отримали вишку від наших данських друзів. Звичайно, цього недостатньо. На даний час однією з нагальних потреб залишається спецтехніка для наших бригад, щоб люди мали можливість виконувати свою роботу.

Для миколаївських ґрунтів потрібна саме повнопривідна техніка?

Для наших високовольтних бригад – так. Без цієї техніки їм дуже важко.Особливо у таку дощову погоду, яка видалась цієї зими та весни. Та й зазвичай у нашому регіоні землі не промерзають, тож нам дуже потрібна саме повнопривідна техніка, бо вишки та бригадні автомобілі мають проїжджати до місця роботи за будь-яких погодних умов. 

На Миколаївщині є сонячні та вітрові станції. Чи зазнали пошкоджень об’єкти “зеленої” генерації на території області?

Так, на території області ліцензована потужність встановлених сонячних електростанцій (СЕС) становить 525 МВт, а вітрових (ВЕС) – 152 МВт.

Внаслідок бойових дій було пошкоджено 13 об’єктів відновлюваної генерації, 10 з них на сьогодні вже відновили роботу. 

Наприклад, 23 квітня 2023 року нашими ВЕС було вироблено 76 МВт-год  електричної енергії, що становило 1,6% споживання абонентами “Миколаївобленерго”. А сонячні станції за цей день згенерували 640 МВт-год, а це вже близько 14% споживання.

Значна частина об’єктів відновлюваної енергетики знаходиться на територіях, які раніше були окуповані. Зараз там відновлюються великі потужні сонячні електростанції. 

Зазнала там значних пошкоджень і наша підстанція. Відновити її нам вдалось завдяки власникам сонячних електростанцій. Вони допомогли нам з обладнанням, матеріалами та роботами, бо під час окупації підстанція була повністю розграбована. Збитки становили десятки мільйонів гривень і без допомоги ми б не змогли так швидко її відновити.

Ви проводите діяльність з видачі дозволів на підключення нових об’єктів генерації. Чи готові мережі до приєднання нових виробників “зеленої” енергії? 

Так, ми залучені до процесу приєднання до мереж нових виробників. Миколаївщина є надзвичайно привабливим регіоном для отримання відновлюваної енергії. Тут потужно розвинуті сонячна та вітрова електроенергетика. 

Але для подальшого розвитку енергетики з ВДЕ нам потрібна значна реконструкція мереж. А зважаючи на те, що раніше було побудовано велику кількість промислових об’єктів вітрової та сонячної енергетики, нам необхідна розбудова системи зберігання електричної енергії. 

Крім того, є певна специфіка: оскільки на цей час у регіоні велика кількість промисловості релокована, споживання електроенергії по першому класу знизилось у п’ять разів. Відповідно, виник розрив між виробництвом електричної енергії та її споживанням. 

Зараз підприємства поступово відновлюються, але у першу чергу повертається малий бізнес. Якщо до цього електроенергія споживалась у тому ж регіоні, де і вироблялась, то зараз здебільшого відбувається транзит нашими мережами електричної енергії вищого класу напруги, що не є оптимальним для нас. 

Підприємство зазнає збитків під час передачі електроенергії своїми мережами, що ніяким чином не компенсується. Але ми сподіваємось, що промисловість повернеться, відновиться робота портів, відбудеться будівництво нової індустрії нашого регіону, який завжди був індустріальним. 

Тому, я вважаю, що розвиток “зеленої” енергетики тісно пов’язаний із розвитком промисловості регіону.

Область завжди була профіцитною у плані генерації. На території області є Південноукраїнська атомна електростанція, розвинута сонячна і вітрова електроенергетика. Тому зараз ми більше орієнтуємось на вже встановлену потужність.

Тобто для залучення нових інвесторів у “зелену” енергетику на територію області, треба спочатку приділити увагу відновленню пошкоджених і фінансуванню розбудови нових мереж?

І мереж, і систем зберігання енергії. Сонце має обмежений період генерації і по періодах року, і по годинах доби. І без розвитку систем зберігання енергії, складно говорити про більш швидкий розвиток відновлюваної енергетики у регіонах, де існує дефіцит трансформаторів. Потрібно говорити про те, що у першу чергу необхідно розбудовувати мережі. Україні потрібні економічні стимули для зацікавлення розвитку якраз систем зберігання електроенергії.

А як щодо напряму експорту “зеленої” енергії, який є цікавим ЄС у плані декарбонізації промисловості, переводу на низьковуглецеве виробництво?

Можливо, але я завжди наголошую, що повинен бути комплексний підхід. Споживатись енергія повинна найближче до того де вона виробляється. Якщо на теперішній час 80% великої промисловості з регіону виїхало, то напевно, коли ви говорите про подальший розвиток, ми повинні утримати баланс хоча би довоєнного часу, доки промисловість повернеться. Вона буде споживати ту енергію, яка тут же й виробляється. Без цього передача енергії на великі відстані не найкращій шлях вирішення, оскільки ми її втрачаємо. 

Звичайно експортується не та енергія, що виробляється. Це надзвичайно складна система. І перспектива розвитку й експорту “зеленої” енергії, це абсолютно правильний підхід. Але, реалізуючи одну ціль – експорт “зеленої” енергії, ми не маємо отримати проблему у регіоні. Тобто, на мою думку, стимуляція промисловості спільно із розвитком “зеленої” енергетики і є шляхом розв’язання цих проблем.
 

Як ви оцінюєте солідарність енергетиків з інших регіонів?

Питання навіть не у кількості тонн гуманітарної допомоги, питання в якості цього обладнання. 

Ми отримали сотні трансформаторів, ми отримали десятки кілометрів кабелів, дротів, опор. Без цієї допомоги нам було б надзвичайно складно оперативно відновлювати електропостачання під час активних бойових дій, а особливо зараз – після деокупації сіл та міст. Миколаївщина є рекордсменом по швидкості відновлення електропостачання. 

Ми, після таких значних пошкоджень, відновили електропостачання до кожного звільненого населеного пункту за чотири місяці, що не вдавалось жодному регіону України. Але, повторюсь: це вдалось і завдяки неймовірній підтримці і солідарності. Українці показують, що ми можемо підтримувати і армію, і робити все для захисту громадян своєї Батьківщини. 

Мене вражає, що приїхали бригади навіть із тих регіонів України, де люди були понад дев’ять місяців без світла. Вони працювали у небезпечних умовах, на замінованих територіях. Всі розуміли ризики для життя, але відгукнулись та прийшли на допомогу, щоб швидко відновити електропостачання на деокупованих територіях. 

А ще у Миколаївській області передбачається масштабне оновлення та перехід на більш сучасне енергоефективне обладнання класу напруги 20/0,4 кВ, замість 10(6)/0,4 кВ, що використовується зараз. Робота у цьому напрямку вже розпочалась. Вона відбувається завдяки співпраці між Міністерством енергетики України та Міжнародним енергетичним кластером. 

Пілотний  проєкт розпочнеться з переобладнання зруйнованих підстанцій, які не підлягають відновленню. Отже, силове обладнання та лінії електропередач буде встановлено за європейськими стандартами.

Велика подяка всім колегам за такі важливі вчинки з їх сторони, за ту підтримку і взаємодопомогу. Українці непереможні, згуртовані, як ніколи. Я дійсно відчуваю гордість за націю, за Україну і за колег.

ЗА МАТЕРІАЛАМИ ВИДАННЯ «УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИКА»

Вадим Данилків: енергосистему Миколаївщини атакують з перших днів агресії | Українська Енергетика (ua-energy.org)

За оцінками Міжнародної організації праці, щорічно відбувається понад 270 мільйонів нещасних випадків на виробництві, які ведуть до відсутності на робочому місці протягом більше 3 днів і близько 160 мільйонів випадків хвороб без смертельного результату. Щодня в світі на виробництві від нещасних випадків і захворювань вмирають близько 5000 осіб, за рік – від 2 до 2,3 мільйона осіб.

Вперше саме 28 квітня Всесвітній день охорони праці відзначили у 2003 році, в тому числі, в Україні.

З початком повномасштабного вторгнення ворога в Україну питання безпеки праці набуло нового значення. Тисячі підприємств продовжують функціонувати, незважаючи на додаткові щоденні ризики та випробування. Організувати охорону праці в умовах воєнного стану – надскладне завдання, до виконання якого потрібно підготуватися належним чином.

Енергетики, окрім того що мають справу зі струмом (годі й говорити, наскільки це небезпечно), в умовах війни працюють в посиленому режимі, додатково щоденно ризикуючи власним життям, виконуючи відновлювальні роботи на звільнених територіях, або ж ризикуючи потрапити під ворожий обстріл.

З нагоди відзначення Всесвітнього дня охорони праці, на базі АТ «Миколаївобленерго» провели круглий стіл з представниками Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Управління інспекційної діяльності у Миколаївській області. Обговорили виклики, що ставить сьогодення перед енергетиками, та підбили підсумки минулого року в розрізі охорони праці. На жаль, у 2022 році маємо на підприємстві 2 нещасних випадки, пов’язані з виробництвом, внаслідок яких один наш працівник загинув та ще один травмувався.

Даний круглий стіл стане стартом цілої низки заходів в рамках місячника з електробезпеки, що взялося провести на базі Товариства з нагоди Всесвітнього дня охорони праці.

Валентині Іванівні 65 і більшу частину свого життя вона є співробітницею Товариства. На вид сором’язлива та вразлива, ця жінка проявила стільки патріотизму, мужності та ініціативи, що може заткнути за пояс багатьох чоловіків.

Колись, вже після Перемоги, ми зможемо в деталях розповісти про небезпечні та відчайдушні вчинки нашої колеги. Зараз можемо лише сказати, що Валентина ФРОЛОВА з початку повномасштабних бойових дій не покидала місця мешкання та роботи, навіть при тому, що знаходилися вони в зоні активних бойових дій, безпосередньо у місцевості, де намагалися закріпитися ворожі сили. Що зрештою їм довелося здійснити «жест доброї волі» і меншим складом вже покинути окуповані землі, зокрема, заслуга і Валентини Іванівни.

Відзнаку Президента «За Оборону України» Валентині ФРОЛОВІЙ, під невпинні оплески колективу, вручив начальник Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім. Надзвичайно пишаємося нашою безстрашною колегою! Нам є що цінувати, за що боротися і заради чого перемагати! Україна понад усе!